Він сидить на смереці у розлогому гнізді, яке нагадує великого капелюха. Чекає, а до нього йдуть знедолені, ображені, безнадійно хворі, ті, котрі були у безвиході.
На цю місію – рятувати людей – благословив Лелеку Добре Серце Сам Всевишній.
З вирію повертався сам, був у розпачі: його лелька загинула, він теж відчував близький кінець.
Якась невидима сила підняла його вгору. Коли голова і крила торкнулися променисто-голубої брами, вона відчинилася, і Лелеку засліпило яскраве золотаве світло, а згори пролунав голос:
- Творіння моє, не журися, що став безсилим, ти ще послужиш людям. Я благословляю тебе лікувати хворих, зцілювати їх, допомагати нещасним, наставляти на добру дорогу тих, хто загубив себе і звернув зі своєї життєвої стежини. Ти будеш Моїм посланцем на Землі і робитимеш усе, щоб світ ставав кращим. Обнімай людей своїми крильми. Облагороджуй їх.
Лелека покірно схилив голову і смиренно склав крила. З тих пір він ревно виконує повеління Творця.
Тетяна Полубко,
Чернівці, Україна
Писати й малювати - навіть не знаю, що люблю більше.
Прочитано 10724 раза. Голосов 8. Средняя оценка: 4,25
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
