Отец,и в этом слове все,
Мой груз возьмешь Ты на плечо.
В любое время мне поможешь,
Вокруг меня зло уничтожешь.
Ты дашь возможность мне трудиться
И над проблемами не биться.
С Тобою можно все решить
И в этом мире сильным быть.
Поможешь,если очень надо,
Твоя любовь мне как награда.
А если оступился вдруг,
Ты от греха покажешь путь.
Ты здесь со мной,всегда Ты рядом,
Твое присутствие мне надо.
Решу с Тобою все вопросы,
Всегда заботливо Ты спросишь
О чем мечтаю,в чем проблемы?
Хотя и знаешь обо мне Ты
Все,но мало Тебе это знать,
Я должен обо всем сказать.
Ты дашь мне в мире закалиться,
Чтоб мог я в этой жизни биться.
Против греха,невзгод,печали,
Чтобы болезни не достали.
Даешь Ты силы для победы
И не страшны любые беды.
И если наш отец земной,
Такой нам близкий и родной.
Тем более Отец небесный
Всегда любим,Он в нашем сердце.
Прочитано 7822 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Начнём мы песню... - Людмила Дещенко У рождённого свыше верущего, чада Божьего, от избытка сердца потоком живой воды изливается песнь хвалы и славословия Богу - Отцу! Достоин Он всю славу, и честь, и хвалу принять!
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
